Неймовірно рада, що відшукала для себе авторку Джоан Гарріс! Реально - вона може все! Сьогодні дочитала її третю книгу, відтак дуже рада, що вони взагалі між собою не схожі, але всі дуже цікаві, глибокі і дуже-дуже смачні. А ще - пізнавальні, життєві і не відпускають. Після "5 четвертинок апельсина" і "Шоколад" я вагалася між "Ожинове вино" і "Льодяникові туфельки". Зрештою, обрала "Джентльмени і гравці". Наразі саме цим твором найбільше і задоволена, хоч виявилося все надто завернуто, надто накручено. При цьому, моторошно, з сюрпризами і гарно витриманим, дуже зваженим філософським фіналом. Книга взагалі якісно, як би це сказати, спланована, це той випадок, коли безліч деталей дуже важливі, без кожного цього коліщатка роман не був би саме таким, а ще мене дуже вражали і підігрівали уяву ті кілька речень-загадок наприкінці багатьох розділів.
Щодо сюжету, то ми опиняємося у стінах елітної приватної школи "Сент-Освальд" для хлопців в Англії, ми перебуваємо у тусівках учителів, учнів, бачимо кулуари, спостерігаємо все те темне, страшне, фальшиве, що приховане за шикарною брамою величного приміщення однієї із кращих шкіл, яка обіцяє велике майбутнє. Перед нами розгортається ціла картина ідеального світу, який таки можна знищити - підступно-вишукано, добре продумано і з допомогою самих жертв, які створили цей ідеальний світ.
Дія - сьогоднішня, а також 15 років тому, ці події органічно між собою переплітаються (знову ж таки, хороша літературна майстерність), постійно відчиняються нові двері, з'являються деталі пазлу зі "вчора і сьогодні", однак книга не налаштовує на "завтра". Твір дуже динамічний навідміну від "апельсинки" і "шоколадки", ми знаходимо білі плями - у внутрішньому світі того чи іншого героя, у стосунках колег чи однокласників, у стінах родини... І авторка натякає, що майбутнього у цих всіх життєвих картин нема.
Герої. О, вони неймовірні! Кожен типаж по-своєму цікавий, неодмінно освічений, з неповторною душевною організацією! Оповідь ведеться від старого вчителя латини, який дуже відданний школі, а також його молодшого колеги. А хто молодший колега - вам залишається вгадувати з кожним розділом, але переконую, до кінця твору ви збагнете, що помилялися :)
Ідея роману - виклик системі, протиставлення себе цілому світу, шахова партія, у якій саме пішак - таки найсильніший. Утім, так і у житті. А ще тут йдеться про те, яку роль ми всі граємо у житті інших людей, особливо, коли йдеться про вчителя і учня, у якого тільки формується світогляд, у якого ще можна вкласти щось хороше. Це з серії "все йде з дитинства".
Натхнення у "Джентльменах і гравцях", мабуть, у кожному реченні, адже цікавий і таки важливий зміст втілився через витончену форму. Хоч твір без рецептів французької кухні та аромату шоколаду, як у двох інших книгах, але все одно вона затишна. Книга вас захопить ідеєю, темою, детективністю, можливо, дещо і надмірною, але без банальностей. Ви побачите алгоритм руйнування ідеального світу, а ще тут дуже цікава передісторія цього "руйнування", ну, і історія кохання...)
P.S. До речі, Гарріс, на мою думку, вміє розкривати чоловічі образи, таке враження, що пише саме чоловік, це круто, у цьому сенсі вона перевершила Анну Гавальду, хоча, у Анни - зовсім інші чоловіки, але це вже інша історія
Щодо сюжету, то ми опиняємося у стінах елітної приватної школи "Сент-Освальд" для хлопців в Англії, ми перебуваємо у тусівках учителів, учнів, бачимо кулуари, спостерігаємо все те темне, страшне, фальшиве, що приховане за шикарною брамою величного приміщення однієї із кращих шкіл, яка обіцяє велике майбутнє. Перед нами розгортається ціла картина ідеального світу, який таки можна знищити - підступно-вишукано, добре продумано і з допомогою самих жертв, які створили цей ідеальний світ.
 |
| Допоки племінниця була на музиці, я насолоджувалася без п'яти хвилин фіналом і шоколадним лате :) |
Герої. О, вони неймовірні! Кожен типаж по-своєму цікавий, неодмінно освічений, з неповторною душевною організацією! Оповідь ведеться від старого вчителя латини, який дуже відданний школі, а також його молодшого колеги. А хто молодший колега - вам залишається вгадувати з кожним розділом, але переконую, до кінця твору ви збагнете, що помилялися :)
 |
| Ще запишу враження у свій Book Journal :) |
Натхнення у "Джентльменах і гравцях", мабуть, у кожному реченні, адже цікавий і таки важливий зміст втілився через витончену форму. Хоч твір без рецептів французької кухні та аромату шоколаду, як у двох інших книгах, але все одно вона затишна. Книга вас захопить ідеєю, темою, детективністю, можливо, дещо і надмірною, але без банальностей. Ви побачите алгоритм руйнування ідеального світу, а ще тут дуже цікава передісторія цього "руйнування", ну, і історія кохання...)
P.S. До речі, Гарріс, на мою думку, вміє розкривати чоловічі образи, таке враження, що пише саме чоловік, це круто, у цьому сенсі вона перевершила Анну Гавальду, хоча, у Анни - зовсім інші чоловіки, але це вже інша історія
Коментарі
Дописати коментар