Знахідки тижня: 27 жовтня – 2 листопада

Нові відкриття - в ефірі!

Справа

Завжди пишаюся тими, хто наважується на власну справу. Щоразу відчуваю захоплення, якщо бізнес реалізований якісно і з любов’ю та абсолютною віддачею, успішно розвивається і має потенціал.

Познайомилася з ужгородкою Крістіною Шитєв. Вона відкрила вкрай маленьке, але власне кафе – Be Healthy. 

Дівчина зайняла ще доволі нову й незвичну нішу – веганську. Розповідає: багато скептиків її зупиняли, мовляв, в Ужгороді такий заклад нікому не потрібен. Однак вона вірить у себе, а допомогли батьки й близькі. Тож майже два місяці в Ужгороді працює кафе нового формату – і вже з постійними клієнтами та новими.

Я записала історію створення: від ідеї до втілення, нових планів і мрій. Varosh підтримав і опублікував статтю, читайте тут.

Instagram @alicescope

Є така дівчина – Аліса Якубович. У минулому телевізійниця і модель, запустила у Києві мистецький проект AkT, вона працює супер Girl у туристичному сервісі “Girls in travel”, відтак возить дівочі групи у захопливі й різнопланові подорожі найекзотичнішими країнами Азії, Африки, Південної Америки. А тепер Аліса прямує на Еверест, до базового табору на висоті 5000 м. Каже: всі заощадження витратила на спорядження, пішла без гіда й ночує при -20. І про цей виклик розповідає у своїх щоденних замітках в Instagram.

Галерея і виставка

Ви вже були в оновленій галереї “Диптих”? Вона переїхала з Корятовича на Підгірну, змінила ідею дизайну і формат роботи. Відтепер у сірій буденності Підгірної сяє мистецький простір. Стильний і стриманий рожево-сірий фасад натякає: за дверима креативний art. Люблю такі “домашні” маленькі галереї: тут ви знайдете картини, рами, книги й побачите шоурум цікавих штор і ролетів.

Якраз у п’ятницю забігла на виставку художниці Лєни Бугренкової. Мабуть, це був останній день експозиції. Так ось: Лєна малює казки. Вона ілюструє дитячі книжки і навіть створила власну “Як потрапити на Місяць”. 

Я обожнюю ретельно роздивлятися її роботи, адже в них безліч деталей і напрочуд милі персонажі. Ці ілюстрації сповнені позитивною енергетикою і я хотіла би у майбутньому теж мати таку картину.

 

А ще вона дуже незвично оформила “полички” зі своїми книгами й листівками – у вінтажних валізах. Кожному відвідувачу дісталася листівка від Лєни.

Аромат

Обожнюю парфуми! Завжди з захопленням читаю соковиті описи ароматів. Інколи в місті відчуваю такі космічні ноти, що питаю у жінок назву. Рідко зізнаються ;)

Раніше я обирала частіше свіжі аромати, інколи – фруктові, квіткові, але з терпкістю, часом навіть солодкі, але тоді неодмінно нішеві. Чоловіки завжди вгадували з ароматом, дарували саме свіжі парфуми, але з характером.

Та десь рік тому я почала приглядатися до пряних, мускусних та unisex. Закортіло сміливих ароматів, нетривіальних, як ось, з тютюном. Мої з тютюном десь так і називалися “Туман”…

І ось минулої неділі передивлялася свої пляшечки – солодкі ягідні, свіжі фруктові, апельсинові з натяком на базилік… І зрозуміла, ні це все не те. Осінь вимагає іншого шлейфу, зухвалого. Тому того ж дня придбала комбінацію морської солі і шавлії. Це неймовірний синтез морської свіжості і делікатної пряності – Wood Sage & Sea Salt від Jenny Glow.

Ще донедавна шалено любила її “Lime, Basil & Mandarin”, “Grapefruit”, а також медово-нектаринові. Я не зважувалася на морську сіль. Але саме тепер хочу чогось терпкого, пікантного, соленого й стриманого водночас. Цей аромат є спокійним, впевненим, хоч і не надто стійким. І мені дуже подобається! Як все таки парфуми впливають на настрій… Чи то настрій – на аромати. Парфуми підкреслюють характер, саме тому не уявляю себе без них.

Книга

За кілька ранків цього тижня дочитала “Наївний. Супер” норвезького автора Ерленда Лу. У попередніх “знахідках” уже згадувала про нього та його “Під владою жінки”. Ще кілька років тому я сказала би: фу-фу, не читатиму таке, краще витрачу час на модерністів чи постмодерністів. Але тепер мені дуже навіть зайшло. Хоча, “Під владою жінки” більше сподобалося, бо там про стосунки двох. А “Наївний. Супер” – це внутрішні колізії і метаморфози 25-річного хлопця, який кинув вуз, має проблеми з роботою, переживає кризу і шукає себе. Спочатку може здатися, що це наївне чтиво. Та ні, таки глибока річ. Про осмислення часу, його умовність і відносність. Про інфантильність в ідеальному скандинавському контексті. Про сім’ю. Про сприйняття себе. І про близьких, які стають ще ближчими.

Нові смаки

У середу, перед англійською зайшла у Be Healthy. Поруч проходили знайомі, ми спілкувалися, я фотографувала для блогу. 

Вперше скуштувала веганську варіацію пряного гарбузового супу: на кокосовому молоці й кокосовій олії, з руколою, розмарином та імбиром. Смачно і незвично. 

Друге відкриття – фалафель з овочами у лаваші, його так багато. Сита й радісна пішла на заняття!

Кафе

Хороша кава не тільки в центрі Ужгорода, а й на околицях. Ось БАМ має свій непоганий простір “THE COFFEE espresso bar”. Так, лікарняна аура навколо, медична реклама й заклопотані люди на зупинці. За великими вікнами вирує не надто веселе життя, але у середині твориться своя затишна атмосфера з гамірними студентами.

Лаконічний дизайн, багато світла, диванчик та крісла, привітний персонал і кава від обсмажувальні “Палярня Чехович”, а хлопці з Палярні точно знаються на каві. 

Кінопоказ

Я дуже люблю кіноперегляди від Олексія Уманського. На його фільми збирається душевна компанія, створюється камерна атмосфера, а на екрані – переважно завжди артхаусні фільми, які вдома не подивилася би. А ще бувають ну дуже давні стрічки, навіть кіно 1930-х дивилися. Я пам’ятаю кінотеатр ім. Стенлі Кубрика у старій квартирі з високими стелями на Духновича. А ще пригадую перегляд у провулку на Корзо, неподалік “Фарватера”. Льоша закрив провулок, ми закуталися у пледи, замовили їжу з тодішнього Urban Food й дивилися кіно.

А цієї п’ятниці була Іспанія. Локація – Smart Point. Злегка мильне кіно 1992 року “Хамон Хамон” з юною Пенелопою Круз. 

Ну, і дегустація хамону й вина. Льоша давно планував цей фільм і хамон, який спеціально замовив з Іспанії. 

Так, з Уманським відчуєш фільм на смак і навіть на дотик. Кожна стрічка має певний супровід. Коли транслювався “Аромат жінки”, то гості пили віскі й танцювали танго з закритими очима. Все, як у кіно.